Мости з ниток, лапок, крапок,
Німий момент, простий урок,
Безтямні дні та сум ночей,
І антикрихкість цих очей.
Мости з небес і до глибин,
Вони долають твердість стін,
Вони пробуджують людське,
Згадає людяність аскет...
Згадає людяність і той,
Хто лиш досліджує людей,
Шукаючи до них пароль
Серед загублених ідей.
А людяність - неначе струм,
Без неї буде лиш хаос,
Бентежність дій, новітність дум,
До тихих свят незвичний тост.
І коли бачиш ідеал,
І коли темрява в душі,
Найкращий вигадай фінал,
Щасливу казку напиши.
Людянiсть
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122120902076
Свидетельство о публикации №122120902076
Рецензии