Не квапливо так, потрошку,
гасне пломінь свіч.
На зірницю дьогтю ложку
заливає ніч.
Женчик-місяць, гайдабура,
де ти є, - в імлі...
Невід'ємної зажури
відбиття в вікні.
Квіточка на підвіконні.
Ніжний віолет.
Назбирають очі сонні
пролісковий мед.
Наче сон імла розтане.
і сніги зійдуть.
А зажурення кайдани
не відпустять грудь.
Світлина: Mikalojus Konstantinas ;iurlionis. Дружба. 1907
про дружбу, або пролiсковий мед
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122120900122
Свидетельство о публикации №122120900122
Рецензии