Владимир Бордюгов. Женские слёзы. Рус. Бел
Но стоит ветру изменить порыв,
Слетают серьгами шуршащими с берёзы,
О боли потаённой позабыв.
Но почему так тяжелеют слёзы,
Когда в висках забрезжит серебро,
И стекленеют, словно на морозе
Сковало влагу под живой корой?
***
Жаночыя слёзы
У сямнаццаць год горкія слёзы,
Але варта ветру змяніць парыў,
Злятаюць завушніцамі з бярозы,
Пра боль патайную забыў.
Але чаму цяжэюць слёзы,
Калі ў скронях срэбра мігціць,
І шклянеюць, нібы на марозе
Скавала вільгаць жыцця міць?
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122120803386