Весна by tata rivna ua-en

Я не знаю чому і кому і для кого й навіщо
Вітер свище на вухо оці березневі диктанти
Як поводити тіло здіймати вітрила все вище
І тримати спідницю і не заморозити гланди

Шпильки цокають шпильки впиваються — гостре у моді
Коси падають наче гріхів первородних копиця
Мордор міста гарячим цілунком — печаттю на морді
Вийде з хати схвильована дівка — прийде молодиця

Буде спекою встелена кожна у парку шпарина
Буде сходжень без ліку а вершин та вершків досхочу
Ця весна пробудилася наче голодна дитина
Захлинається криком волає і я — не-е мовчу

© Тата Рівна

I don't know why and who for and what for
Does the wind whisper these March dictations.
How should I raise my body, lifting the sails even higher,
Not freezing my tonsillae, keeping my skirt.

These high heels knock, they are immersed - the acute fashion,
My braids fall down like a heap of my sins,
The Mordor of the city kisses me hotly, leaving a mark on my skin,
A leave worried girl leaves her home- a young lady gets back in.

Every piece of wood lying in the park will turn into heat,
There will be a plenty of highs and heights,
It cries like a child, cries restlessly, with a loud beat,
This spring has woken up like hungry child.

© Tata Rivna translated into English by Maryna Tchianova