Снiг
Вночі, поки ми спали, падав тихо
І сам, мабуть, радів красі ночній,
Пом'якшити хотів воєнне лихо.
Був схожий сніг на тисячі зірок,
Що раптом захотіли впасти з неба,
Щоб світ звільнити від тяжких думок
І спокій відновити на планеті.
Іскрився сніг від світла ліхтарів,
Лягав рівненько в парку на алеях.
На купол храму і двосхил покрівль,
Здавалось, чарівна присіла фея.
Нічним прохожим кланявся сніжок,
Торкався вій і танув на долонях,
На кущик сіяв, наче на стіжок,
Втомившись, вмить прищулився на скронях.
Дбайливо землю Всесвіт обійма,
Рятує світ від настрою сумного!..
Вчувалось, шепче хтось: " Прийшла зима!
А сніг - це чистий лист життя земного!"
Свидетельство о публикации №122120605196