Я так втомилася від смутку,
Писати хочу про веселе.
Чомусь згадала незабудку,
Хоч навкруги вже листя мерзле.
За вікнами - сюжети голі,
Зима лиш набирає силу.
Стоять дерева, наче хворі,
Журбою тягне з небосхилу.
Ось горобці, як навіжені,
Стрибають по гілках холодних.
Синички, наче наречені,
Про щось лопочуть в сукнях модних.
Ще будуть дути заметілі,
Різдвяні, новорічні свята,
Сніжинки закружляють білі,
Немов маленькі янголята.
І в серці оживе надія
На перемогу України.
Душа знесилена зрадіє,
Побачить сонце крізь руїни…
Хочеться писати про веселе
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122120404476
Свидетельство о публикации №122120404476
Рецензии