Як далi жити
Волосся сиве, чорна хустка,
Тужливі сльози на очах…
А дім - німа, холодна пустка,
Нестерпний біль у відчуттях.
Синочка в матері забрала
Страшна, ненависна війна…
А як вона його чекала!
Очей не зводила з вікна…
За ніччю довгий день минає,
Морозом тягне від дверей…
О, як же горе серце крає!
Печаль струмує із грудей…
За що його кати убили?
Він Батьківщину захищав…
Тепер - лиш квіти на могилі,
Які в дитинстві він збирав…
Як далі жити, милий сину?
Де брати сили для життя?..
А вітровій штовхає в спину
Без будь-якого співчуття…
Свидетельство о публикации №122120307709
Черный платок на седых волосах…
Мать за войну постарела.
Хата пуста. Окна, в горьких слезах,
Мелко дрожат от обстрела.
Как дальше жить мне, мой милый сынок,
Нету уж сил моих боле.
Все вспоминаю, как ты, босоног,
Бегал мальчишкою в поле.
Яркий букетик светился в избе
Синих и желтых цветочков.
Нынче ношу на могилку тебе
Эти цветочки, сыночек.
Холод ползет из пробитых дверей,
Их утеплила рогожей...
Люди пришли, хуже диких зверей,
Сына убили… За что же?
Нынче в могилках вся наша страна.
Сын защищал Украину.
Что мне осталось? Как жить я должна?
Ветер безжалостный – в спину…
Елена Куприянова 3 09.12.2022 15:24 Заявить о нарушении
Галина Чехута 09.12.2022 15:37 Заявить о нарушении
Елена Куприянова 3 10.12.2022 12:38 Заявить о нарушении