Голодоморок

Голодоморок

             присвячую бабусі Євдокії

"Каракум" був майже таким самим на смак,
Але я полюбляла цукерки "Червоний мак".
І бабуся, як в неї водилось щось в гаманці,
У гастрономі "Супутник" купляла для мене саме ці.

Саме ці, бо ті маки зростали поверх голів
У чорноземі пам'яті про неповинну крів.
Їх для мене ховала в ситцевім фартушку,
Поринала думками в годину оту лиху,

В тридцять клятий рік, де з моєю мамою-немовлям
Вона їла запечене в чорній золі гілля…
І варила юшку наваристу з бур'яну,
Заїдаючи людоїдствуючу весну…

Як викопувала з землі якісь корішки
І знімала з колодязної води вершки.
Як хлопчисько сусідський, вже пухлий, за ненькою повз,
Як стоси покійників у візках провозили повз

Них, живих, але вже прилічених до мерців…
А життя ледь жевріло останнім зернятком в руці.
Рік, де шкірила рота голодна смерть німа,
Проковтнувши сім мільйонів душ задарма.

День, що макової росинки в роті  не мав…
…Генетична пам'ять домислює все сама
І на чорний день обачно в запас трима
Шоколадну цукерку-рятунок "Червоний мак".