Обожнювати сутінки. День помирає томно.
А восени це атмосферно так.
Дивитись у вікно із дому і комфортно
Щось пити полум‘яне, у лапках.
І відчувати втому цього світу, бо він згасає.
Скоро виповниться рік…
Замкнути хочеться усі свої печалі
В ці сутінки. Сховатись від усіх.
На дні скляному благородного напою,
Вглядіти миролюбні вечори.
Вино закінчується, колихає скроні,
Всесвітній сум пробуджує в мені.
Сидіти змушено у темному довкіллі,
Ковток останній смакувати без
Домішок. Хміліти добровільно.
Та надихатись зорями з небес.
вино надиха
© Copyright: Ольга Рытикъ, 2022
Свидетельство о публикации №122112908130
Свидетельство о публикации №122112908130
Рецензии