Дивлюсь на небо в сірих хмарах…
Здається, що почнеться дощ.
Чи, може, то сніги у чарах
Сплять, відчуваючи комфорт?
Руками очі закриваю,
Чекаю дива, як дитя,
І раптом явно відчуваю,
Сніжинки з неба вже летять…
Летить сніжок цілунком грудня
І тане швидко на вустах,
А в серці - свято замість будня,
І радість плещеться в очах…
Здається, я на світ з'являюсь,
Полум'янію, як алмаз,
Від неспокійних дум звільняюсь,
Себе збираю, наче пазл…
Збираю себе
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122112902893
Свидетельство о публикации №122112902893
Рецензии