Я ще й до себе не дожив,
а зір померк і пам’ять меркне,
втрачаю і живих, і мертвих,
кого люблю, кого любив.
І вже нічого не змінить,
мов обривається дорога,
і пізно щось просити в Бога
і навіть соромно просить.
(c) Leonid Talalay
I haven't lived up to myself,
But my eyes fade and so the memory,
I lose the ones I used to keep
And love, they were my destiny.
I cannot change a single thing,
As if the road stops suddenly,
And it's too late to ask of God
To give me something, I'm ashamed.
(c) Leonid Talalay
(c) translated into English by Maryna Tchianova
Leonid Talalay - I haven t lived
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122112806800
Свидетельство о публикации №122112806800
Рецензии