Маленька миша

В одному полі жила миша.
І все б то наче нічого.
У нірці жила, зерно носила.
Була як добра господиня.
Стояла  поруч  тепла хата,
Харчів в коморі пребагато...
І намагалася та сіра потрапити до того раю.
Хоч трохи і була не сміла...
Та так смаколиків хотіла!
Одного разу мала миша знайшла під стріхою діру.
Шморгнула в неї дуже хутко.
Там пахло сиром, ковбасою...
Її виблискувало хутро,
В траві ще змочене росою. Манив цей запах  ковбаси! Маленька, скільки ж ти з'їси?! Так гризла-гризла без зупину: Ковбаси, сиру, хліба, сала. Кришки губила, текла слина,
А їй, здається, все ще мало.  Розбіглись очі в тої миші,
І пильність втратила, невдаха.
Та й так, що в зовсім в повній тиші,
Не вбачила кота вона...
А кіт не витримав нахабу,
Йому лишень одну лиш лапу Підняти довелось,
І хрусь по миші...
Ось так попалася вона.

І у людей ось так буває.
Якщо засліплені жагою,
То жертвою стають легкою,
І в мить безсилі можуть стати, Не треба про це забувати.
І що тут скажеш - шкода мишу.
Та доля в кожного своя.
Зірок мережки, нічна тиша.
Така ось розповідь моя.