Юрий Андрухович Дуэт

             Юрій Андрухович
               
                Дует

До нічного пейзажу тулився невиспаний вітер.
Між землею і небом – висячі плантації квітів…
У червоних кульбабах електроосвітлення вулиць
дві самітні тендітні душі – рука в руку – вгорнулись.
Між землею і небом ходили поет і блудниця.
Був на ньому позичений фрак, а на ній – з реп'яхами спідниця.
І такі вони бачили сни, що зірки були заздрі,
і були вони досить смішні, але й, кажуть, прекрасні.
Їх невтолене так і боліло невтоленим –
у безлюдні піски повтікати б їм степом оголеним.
Але це було щастям: у ночі туманні та хмарні
заблукати у місті, де квітнуть осінні ліхтарні,
і довіку ходити удвох по висячій плантації,
де кульбаби горять і наспівані сни повертаються…
               
                Юрий Андрухович
               
                Дуэт

Тихо жался к предместьям ночным полузаспанный ветер.
Меж землёю и небом – розарий, наряден и светел.
В одуванчики алые освещенных парадно улиц
Две бездомных души в эту ночь с головой окунулись. 
То – поэт и блудница.  Они затерялись, блуждая.
Фрак потертый на нем, а на ней лишь сорочка ночная. 
Им роскошные сны часто снились на зависть светилам.
Как смешны они были, как были чертовски красивы!

Их терзала неутоленность почти безрассудная.
Им бежать бы в пески без оглядки степями безлюдными.   
Было счастьем для них темной ночью скитаться беспечно,
Заплутать… там, где густо цветут фонари.  Так вот вечно
Неприкаянно ходят вдвоем по розарию странники.
А напетые сны возвратились такими же странными.

Перевод с украинского Ильи Липеса