Пускайся берега в неділю по обіді (не будній чин). З агори гамірної в індиговому заку задимлений Харон тебе доправить просто в місто мертвих. Ретельно відраховуючи решту, улестить: ще верну (за ґрати зась!) і виверне на коло, і подалі удвох уже прошкуєм із дощем (нудний кумась будь-де свого заправить).
Спини уяву. Неминущий край. Горб на горбі, а й тут самі дороги! В алеї головній розлогий тримає ледве віти кипарис, всибіч стримлять з них віяла сорочі. Торочить дощ. Лице ховаю. Звідки цей чемний сум? перепросив і: "Пом'яніть сестру,- киваю - згода,- Віту".
Пускайся берега
© Copyright: Светлана Павликова, 2022
Свидетельство о публикации №122112703399
Свидетельство о публикации №122112703399
Рецензии