Матуси

          Матусі

Хто найрідніший на Землі?
Матуся, що ночей не спала,
І Бога кликала, щоб він
Дитя їй захистив, бо знала,
Що є на небі Благовіст,
А Мама жертву представляла –
Зерняточко сама не з’їсть,
Хоч-би від того і зів’яла...

Хто найрідніший на Землі?
Матуся, що, заради щастя
Дитини, і життя віддасть,
І захистить в любій напасті.
А серце лагідне твоє,
В отій життєвій каламуті,
Знаходить радість для дітей,
Лиш потай, піддавалась смуті.

Малесенька моя, рідненька,
Легенька пташка на лету,
З піснями, „тягло” веселенько,
Несла, прости за прямоту.
Ні дня для себе не просила,
Хоч дома у роботі вся –
Зрання до вечора трудилась:
Чи то город, чи порося.

І проза не зломила, Нене,
Любов твою пісень співать,
І покривала пов’язать,
І щастя дітям  сповивать.
Навік Тебе запам’ятаю,
В своїм я серці донесу:
І очі, лагідні і гарні,
І кіс шовкових всю красу.

Прости за все, хіба ж ми зможем
Віддячити за Благодать?
Ми – боржники твої до віку,
Тепер у сні б хоч повидать.
Ти – з фото дивишся на мене,
Як я колись – крізь об’єктив.
Спокійна, лагідная Нене,
Розлуку тяжко ту нести.

Щось нас єднає з дивним світом,
Куди зринаєш в майбуття,
Хай буде там Тобі, як літом,
В квітучім сні розмаїття.


           Мамочке

Кто самый близкий на Земле?
Мамуля, что ночей не спала
И Бога звала, чтобы Он
Ребёнка защитил, ведь знала,
Что есть на небе Благовест,
А Мама жертву представляла –
И зёрнышко сама не съест,
Хоть от того бы и завяла...

Кто самый близкий на Земле?
Мамуля, что заради счастья
Ребёнка – жизнь свою отдаст
И защитит в любой напасти.
Как сердце нежное у ней
И даже в повседневной мути
Находит радость для детей.
Лишь в тайне поддавалась смуте.

О маленькая, так родная,
Ты словно птица на лету –
Тянула лямку, подпевая,
Держала планки высоту.
Ни дня себе ведь не просила,
По дому хоть в работе вся –
С утра до вечера трудилась:
То в огород, до поросят.

И проза не сломала, Мама,
С любовью песни запевать
И покрывала повязать,
И счастье детям спеленать.
Ни дня тебя не забываю,
В своём я сердце донесу:
Глаз ласку, от которой таю
И шёлк косы твоей, красу.

Прости за всё, мы разве сможем
Вернуть всю дань за Благодать?
Мы должники твои, о Боже,
Теперь во сне б хоть повидать.
Взгляд с фото прост и без обмана,
Как я смотрел сквозь объектив.
Спокойна, ласковая Мама –
Разлуку тяжко здесь нести.

Мы в единенье с дивным светом,
Куда уходим в будущность –
Пусть будет там тебе как летом,
Сквозь время я явлюсь, как гость...