Безнадiя Пер. Риммы Батищевой

       А ти несамохіть береш у руки свічку -
       Запалюєш вогонь, щоб в хаті миготів...
       І крізь важкий туман, і крізь осінню мжичку
       Знов бачиш відчай душ...Своєї ж - поготів...

       Коли ж молитва сьогодення змінить?
       Коли ж не стане зла і жодних осторог?
       Коли ж ця Осінь - ворога зупинить -
       Жовто-блакитний мир зішле на Землю Бог?!

       Та день посивів - і немає світла...
       І потемніла у Дніпрі вода...
       І туга сіра по хатах розквітла,
       Засвідчуючи: ось снує біда...

       Ще й сніг укрив опале, мертве листя
       І безнадію в кожному обійсті...

                Перевод - Риммы Батищевой

А ты берёшь рукой помимо воли свечку.
Огонь горит, и стало в комнате светлей,
Он в мрак сырой, и в злой туман промозглый лечит…
И видишь мрачность душ и, в том числе, своей…

Когда же светлая молитва всё изменит?
Когда исчезнет зло и страхи улетят?
Когда же от врага наступит избавленье?
И жёлто-синий мир придёт на землю свят?!

День поседел, и света нет в помине…
И потемнела вся в Днепре вода…
И серая тоска цветёт поныне
И говорит, что здесь живёт беда…

И снег укрыл ковёр из мёртвых листьев
И безнадёжность, что терзает мысли…