Я проводжаю пізню осінь,
Сумую трохи, як завжди.
Дивлюсь, як гаснуть на морозі
Прощальні осені сліди.
Згасає вогнище яскраве,
Зникають золото й рубін.
І небо все частіше тьмаве,
В туманах білих тоне дзвін.
А сонце світить, та не гріє
І не сміється у вікно,
У хмарах сумно червоніє,
Немов малинове сукно.
Сумне, похмуре безголосся
Переобтяжує думки…
І мрій багато не збулося,
І смуток рветься у рядки…
Проводжаю осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122112103170
Свидетельство о публикации №122112103170
Рецензии