Обiйми мене..

Тихо, доню,цілую твої оченята ..не плач
Долонями міцно мене обійми, як завжди.
Вже світає..вже ранок.. проклятий палач,
Нашу долю змінити чомусь захотів..

Тихо падає сніг..і навколо летять знов ракети
Чути шопіт і стогін і крики…і біль за тих хто не встав.
Хто розстріляний в небо взлетів ,І лишився навіки
Хто йшов нас захищати, і що не повернеться ..знав.

Тихо,доню, не плач..притулися до мене,як завжди,
Розкажу про світанок, пташок, їхній спів..
Я боюсь..що не стане у мене правди..
Я боюсь, що не вистачить далі йти сил..

Розламалося небо..і впало на нашу землю
І всі білі сніги пофарбовані в чорну вуаль
І розбиті міста..сто ракет знову падає зверху
І в душі лише смуток..крик..біль..і печаль..

Донечко, не заплачеш зі мною ніколи..
Я, сонечко, поряд буду з тобою завжди..
Хтось годує собак..виганяючи рідних дітей з свого дому..
Хтось останнє віддасть… збереже будь кого від біди..

Прихилися!! Не плачу! Ні!! То не я кричала..
То старенька бабуся злякалася і не встає..
Моя дівчинка, люба, якби ж ти би знала..
Як всередині мене.. в душі пошматовано все..