Передзим'я. Все ще передзим'я.
Хоч морозом трохи й попекло.
Сніг лапатий, мов тополі сім'я,
ніжно вкрив вмираюче село
бавовнЯним білим покривалом...
до обіда тиша й лЕгкий щем...
так бувало. Так не раз бувало,-
намете і змиється дощем.
Щоб потому, аж до водохрестя
ні сніжинки,- сирості пора.
ВороннЯ кричить на перехресті -
до весни не бачити добра.
Передзим'я. Вітер люто свище.
Час розмов душевних і книжОк
про надії й їхні попелища,
про святковий, бІленький сніжок.
Клонить в сон потріскування в грубі
полум'ям охоплених дрівцят...
Передзим'я, засинаймо, любий,
хай в наш сон надії прилетять.
Передзим я
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122112006804
Свидетельство о публикации №122112006804
Рецензии