Кава з присмаком меланхолii
Вже кілька днів сіріє ранок,
Туман біліє у вікні,
Сумує осінь наостанок
І ходить, як у напівсні.
В осінню хмуру непогоду
Душі так хочеться тепла,
Забути хоч на мить незгоду,
Що стільки болю завдала.
Війна незмірно зіпсувала
Спокійний, звичний ритм життя.
Усе спустошує навала
Без будь-якого співчуття.
І навіть кава має присмак
Меланхолійних почуттів.
Здається, в ній мигає присмерк
І тінь тяжких передчуттів.
Вдивляюсь в сивизну байдужу,
Що лізе в очі напролом…
Мабуть, все ж спробую я душу
Зігріти кавовим теплом…
Свидетельство о публикации №122112006348
Уж сколько дней кисейной шторой
Туман колышется в окне.
Блуждает осень за забором
Сомнамбулой… как в полусне…
В сырые хмурые рассветы
Душе так хочется тепла,
Чтоб хоть на миг вернуться в лето,
В ту жизнь, что до войны была,
Когда в квартире пахло сдобой,
Когда привычный ритуал:
По рецептуре по особой -
Нас кофе утром согревал.
Орда бандитская чужая
Вдруг ворвалась в родимый край,
Безжалостно уничтожая
Мой милый дом, мой славный рай.
Я знаю, скоро полегчает,
И победит моя страна.
И кофе с привкусом печали
Забудется, как и война.
Елена Куприянова 3 26.11.2022 14:54 Заявить о нарушении
Галина Чехута 26.11.2022 23:51 Заявить о нарушении