Класика сьогоднi. Гiмн Чумi
Гімн Чумі
(пісня Вальсингама)
Коли могутниця Зима,
мов справний вождь, веде сама
на нас розвихрені дружини
лихих морозів і снігів, —
назустріч їй тріщать каміни,
й зимових учт жаріє спів.
Лиха володарка, Чума
тепер іде на нас сама
й леститься на жнива багаті;
могильним стуком раз у раз —
що нам робити? чим зарадить? —
у шибку грюкає до нас.
Як від бешкетниці Зими,
замкнемось також від Чуми!
Вогні запалим, здіймем чари,
веселі втопимо уми,
бенкети утнемо та бали,
уславим царствіє Чуми.
Є шал у герці, на краю
жахної прірви, у бою,
в роз’яреному океані,
у реві грізному сурми,
і в аравійськім урагані,
й в зловіснім подуві Чуми.
Все, що загибель нам несе,
кінцем погрожує, — усе
те серцю смертному утіха,
безсмертя застав, далебіг!
Й щасливий той, хто серед лиха
її добути й звідать міг.
Отож, — хвала тобі, Чума,
нас гробу не лякає тьма,
твій хист цінуємо багато —
і чари єдним духом ми
до діви-ружі п’єм завзято,
напевне сповненим Чуми.
Свидетельство о публикации №122112002538