Не лай мене, мати рідна,
Що я так люблю його,
Нудно, нудно, мені, видно,
Жити одній без нього.
Я не знаю, що такеє
Раптом трапилося зі мной:
Щось все рветься завзятеє,
І я мучуся тугой.
В мене все, рідная, хворе
Я горю, як у вогні.
Все не мило, все охоло.
Я страждаю за ним дні.
А такОж у темні ночі,
Уві сні і навсправдІ
Мені сльози ріжуть очі
Думка до н’ого летить.
Не потрібні всі ці вбрання,
Стрічки, камінці й парча.
Кучерявий тільки б глянув,
Серденько руйннуюча.
Змилуйся ж, ти мати рідна,
Перестань мене навчать.
Знати, доля моя бідна:
Маю я його кохать.
Олексий Разоринов Не бронюй мене, ридна
© Copyright: Николай Андреевич Гардба, 2022
Свидетельство о публикации №122111906884
Свидетельство о публикации №122111906884
Рецензии
