Залиште мі, заради Б-га!
Вже котрий день у вуха б’є
ця невблаганая тривога,
що ниття з мене нині в’є…
І мозок плавиться від муки
тяжких очікувань війни,
яка зтирає миру звуки
і додає мі сивини…
Не на «нулі»… та в нуль безкровний
перетворився від думок
про те, що зовсім не умовний
тягну без вироку я строк…
Болить душа… тремтять долоні…
вирує дух в горлянці… Ніч
стає конструктором агоній,
з якими серце віч-на-віч…
Терплю, немов живу востаннє…
Нервую так, як в перший раз…
І тільки ти, моє кохання,
даруєш мі розради час…
Так
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122111802154
Свидетельство о публикации №122111802154
Рецензии