осінь, яка відцвітає жовтим, яка скидає сукню,
стає голою,
але не продажною,
бо вже себе таку ні за що не продаш — кому потрібна скупа суха старість,
яка скинула навіть свою шкіру,
щоб замислитись над останнім —
навіщо вона мені.
порепане закінчення живого року,
який замерзне під нещадною кригою зими,
щоб прокинутись навесні, хтось скаже,
ні, навесні все буде новим,
і хто згадає старе,
коли зело молодості проткнеться геть новими паростками,
яких ще ніколи в світі не було,
і це буде ще одне нове красиве, але недовге життя до свого падіння
21.30
17.11.2022
не люблю осінь!
люблю, коли життя!
та якесь таке
© Copyright: Гелена Смилянская, 2022
Свидетельство о публикации №122111708077
Свидетельство о публикации №122111708077
Рецензии