363. Моя прекрасна вбивце

Моя прекрасна вбивце
З чужого королівства,
Прекрасна ти в усьому,
І навіть у гріхах
Заріж! За це - цілую,
Розбий же наші Луни
За те, що став без дому,
Без крові на руках.

Тобі лиш довіряю,
Даси ключі від раю,
Із вдячністю, щоденно
Я згадую тебе.
У мене - власні ігри,
Що оголили ікла
Прийму я смерть смиренно
Від вас, чи ФСБ.

Моя прекрасна вбивце,
Мій номер не змінився.
Дзвони, як зголоднієш;
Поклич лиш - я прийду.
За тих лише загину,
Хто є - моя Родина,
Хоч не праві, і нині
Принесли нам біду.

Моя прекрасна вбивце,
Ти - подих тероризму,
Такий солодкий подих,
Пянкий, мов свіжий дим,
І, дар забравши мови,
Він нас покличе знову,
Якщо ми напємося
Отруйної води.

Не став для України,
На жаль, я рідним сином;
І ворогам, і вашим,
Казатиму одне:
"Я ЗАСЛУЖИВ! Ба, більше -
З обох боків хай нищать!
Як жертву всі побачать,
Одразу все мине..."

Чека на нас свобода,
І сповідь всього роду,
Прости же, солоденька,
Прости за мій інстинкт...
Моя прекрасна вбивце,
Мені твій погляд снився,
І дотик твій легенький...
За все мене прости.

Війна - жахлива сила,
На жаль, вона згасила
(Чи варто дивуватись)
І мій здоровий глузд.
Хай затрусились стіни,
Ставаймо на коліна,
Змиряймось з молитвами,
Плекаймо ДУХУ струс!

Як будеш тут, у місті,
Дзвони хоч раз, хоч двісті,
Чекатиму на тебе,
Ти - сонечко моє!
І вірю, ти розквітнеш,
І витягнеш зі світу,
А поки не на небі,
Я дякую за все!