Укра на

Летіли мирні журавлі за обрій через край землі.
Летіли ластівки малі та й діточок з собой вели.
Розмахом крил, своїх могутніх, птахи летіли у майбутнє. 
Де мірні люди, світлий гай. Птахи летіли в рідний край.

І чорні всі плями життя птахи звели до небуття
Своєю чистою душею. Невинною своєй красою,
Крилами обійнявши небо в долонях Матінки Землі, вони суттєво сберегли, попри за все - Любов і Віру, подарувавши Миру - силу.

Ми, як птахи. І наші душі оживають коли ми бачимо світ сонця, в блакитном небі.
Край віконця і тут країна вся, чекає,
Коли край неба повертає та й повертаються живі доньки, сини, чоловіки.

І кожна чорна хмара най знищена великим військом.

Пройдуть роки, віки та й знов саджатимуть картоплю і огірки.
Дівчата будуть чепуритись, а хлопці с гарбузом журитись.
Знов будуватимуть дахи та хатки для нових сімей.
І за парканом вже дитя, щебече дзвінко - підростає. А на лугу стоїть теля.
Життєве коло повертає!

Вернути час назад не можна. І щоб не було так тривожно
Із ріка в рік, ми будем пам'ятати вічно
Всіх тих, хто пав назавжди в землю і хто собі життя скалічів.