Да, прихотливое стихов узорочье

Да, прихотливое стихов узорочье,
И озарения с утра и в полночи,
И выцветание сонливой осени 
((Остихованье зримого воочию)
(Огласованье – не звучит и прочее)) –
В твоей деснице и твоей же помощью.
Нетленные невидимые помочи
Поддерживают. Сочиняю? Полноте!
И вот перелетаю через тень свою,
Главенствую над ней и благоденствую.
Униженная, в немоте и немощи, 
Она – среди бездарностей и неучей.
А орки современного Калигулы
(Откуда вдруг?!), Кинжалы и Калибры и
Колибри, снегири, цветочки, ягоды
(Нет! Ягодки), нектары, храмы, пагоды, 
И даже имя будущей возлюбленной
Проступят на письме: и в слоге рубленном
И в рифме ассонансной и диковиной
(Но лишь бы не набить тебе оскомину Своими строфами – свистящими осколками!
Прошу, не выноси меня за скобки и…)…   

Так, примхливе віршів візерункове,
І осяяння з ранку і опівночі,
І вицвітання сонливої осені
((Остахування зримого на власні очі)
(Оприлюднення – не звучить та інше)) –
У твоїй правиці і твоєю ж допомогою.
Нетлінні невидимі допомоги Підтримують.  Складаю?  Повноті!
І ось перелітаю через тінь свою,
Паную над нею і благоденствую.
Принижена, в немоті та немочі,
Вона – серед бездарностей та неуків.
А орки сучасного Калігули
(Звідки раптом?!), Кинджали та Калібри та
Колібрі, снігурі, квіточки, ягоди
(Ні! Ягідки), нектари, храми, пагоди,
І навіть ім'я майбутньої коханої
Проступлять на листі, і в складі рубаному
І в рими асонансної та дивиною
(Але аби не набити тобі оскому Своїми строфами – свистячими осколками!
Прошу, не виноси мене за дужки і…)…