Л. К. Телегина. В дороге. Рус. Бел
И цветов извилистые строчки.
Вижу я пылающий закат,
Облаков пушистые рядочки.
Вот и соблазнительная глушь,
К ней ведёт заметная тропинка.
А колёса выбивают туш,
И дрожит испуганно осинка.
Быть бы мне с тобою визави.
Километр летит за километром.
И в воспоминаниях любви
Я целуюсь незаметно с ветром.
Поражают нежность красоты,
Анонимность всех частей пейзажа:
Лес, поля, озёра и кусты…
И болот сырые кочки даже.
***
Ў дарозе
Цень вагона, травяністы схіл
Кветачак віхлястыя радочкі.
Бачу, як палае небасхіл
І аблокаў пухлыя радочкі
Вось і панадлівая глухмень,
Да яе прыкметная сцяжынка.
Выбіваюць колы туш штодзень,
І дрыжыць спалохана асінка
Быць бы мне з табою візаві.
Кіламетр ляціць за кіламетрам.
Ва ўспамінах ціхае любві
Абдымаюся шчымліва з ветрам.
Дзівяць пяшчоту прыгажосці,
Ананімнасць частак пейзажу:
Лес, палі, азёры ягамосці…
І балот купіны нібы сажа.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122111405115