Дякую, світе, за факт існування:
радості тіла і серця журбу;
перше побачення й зустріч останню;
волю до вибору й тверді табу.
Дякую, світе, за болі й тривоги
і за любові осіннє тепло;
свята веселі і будні убогі...
дякую, світе, за все, що було.
Звісно, я грішна, звичайна людина,
з масою фобій, табу і вагань...
разом із тим,- дивовижна й єдина -
щастя чиєсь і причина страждань. Дякую, світе, хай щось не збулося
або збулося не так й не тоді.
Інколи крик ще тихіш безголосся...
інколи радість не рівня біді.
Дякую, світе, за мрію і крила;
дякую, світе, за волю і дух...
дякую, що як була я безсила,-
ти замінив мені очі і слух.
Дякую, свiте!..
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122111307120
Свидетельство о публикации №122111307120
Рецензии