On radical longevity

Новітня музика
Викликає лише тінітус,
Ти не хочеш дочекатися моменту,
Коли тобі заплатять за радіотишу,
І саме тому

Ти шукаєш
Потворного змісту видатну компоненту,
Ти тримаєшся ще міцніше за

Мутних емоцій мул.
Коли він опаде, ти побачиш пусті міста,
Не буде слів для постапокаліптичної безодні.

Вали звідси, смерте,
Темрява твоя й отруйні уста

Заклинить
Саме сьогодні.

Якби можна було перемотати й скасувати тебе,
Зрізати доленосною блискавицею твої підступні плани,

Я б тебе бодай зменшила, заморозила, щоб,
Немов Циннобер,
Ти покинула наш Авалон
Та інші острови нірвани.

Щоб ти не торкалась
Геніїв та бійців,
Щоб ти не забирала жінок самотніх,
Щоб ти навіть не стирала
Забуте коріння слів,
Надто тих,
Що мають зміст свободи.
Ледь чутно ти колись
Вийдеш за межі людства,
Всі свої чари
На нього розпорошивши,
А поки у тебе -
Безліміт на твоє паскудство,
І дехто пізнає тебе,
Навіть достоту не живши.