Необачність пробачають тільки красі.
Тільки юність може лишатися норовливою.
Тексти й паузи, вириваючись звідусіль,
Перетинаються з серпанку переливами,
І певно, що буде час,
Коли непереливки буде всім,
Хто на вас
Наведе необачне перо або диктофон,
А потім
Ти сама лагодиш плафон
У квартирі,
В якій залишились
Вінтажні меблі,
А ще пізніше ти
Вириваєш стовбури й стебла
Спогадів та дотиків
Зі свого серця таємної кімнати,
Де колись літав метеликів вирій.
Ти вкотре вмовляєш себе
Не починати.
В його присутності
Дагеротипи змінюють колір,
Оживають навіть мертві мови,
Парфуми перетворюються на пальне,
Іскрять навіть екологічні лампи,
Гекзаметром шепочуть естампи,
Він
Більш заплутаний, ніж
Твістер та муліне,
Ви разом переходите
До практики змови.
Все інше, крім змісту,
Мине.
Vintage
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122111206048
Свидетельство о публикации №122111206048
Рецензии