Ледь чутний аромат кохання на світанку
злітає до небес… Повільним рухом сну
я з ніжністю вкрива замріяну панянку,
що подихом своїм народжує весну…
Торкаюся її брунатного волосся,
і знаю, що, попри минулого печаль,
бажання про любов єдиную збулося,
і можна жити мить… і вмерти вже не жаль…
Щастя
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122111002574
Свидетельство о публикации №122111002574
Рецензии
