***
Ні, не лікує час від болю, не лікує,
Лише на мить призупиняє хижу тінь.
Коханий друже, за тобою так сумує
Моя душа серед осінніх шепотінь.
Ні, я не стану ні дзвонити, ні писати,
Ні навіть зустрічі шукати, щоб тебе
Єдиним поглядом до сліз зацілувати
І розгубити до нестямності - себе...
Ні, так буває, що навмисне грає доля,
Як віртуозний піаніст на почуттях.
Та не піти, мій щирий друже, проти волі,
Тієї волі, що відроджує життя.
Ні, не лікує час... Та я не забуваю:
Багряний жовтень і холодний листопад.
І серцю соромно, бо зустрічі шукаю -
З твоєю посмішкою... п'ятий рік підряд...
Нi, не лiкуe час...
© Copyright: Елена Холодарева, 2022
Свидетельство о публикации №122110905257
Свидетельство о публикации №122110905257
Рецензии
Душа болить моя чутлива не даремно –
Вона чекає, що ти прийдеш в слушний час
І це я знаю, моя мила, достеменно,
Що місце зустрічі для нас – святий Парнас.
Парнас – це місто для замріяних поетів,
Де Вічність кожну мить карбує на віки
Мільйони віршів про кохання та сонетів,
Що линуть з світлих душ, як в серпні світляки.
Напевно й ти сумуєш, мила, бо кохання
Спокійно жити в безтурботті не дає.
З чутливих губ зніми мерщій своє мовчання -
Час зустріч наших невблаганно Вічність п’є.
Даремно все ж мені не хочеш написати,
Як ти сумуєш у чеканні слів моїх –
Повір, кохана, вже не можу я мовчати,
Коли співають у садочку солов’ї.
Ні! Час лікує – у собі я відчуваю,
Та все ж в душі моїй вирує листопад,
Коли про жовтень той холодний я згадаю:
Душа моя сумує... п’ятий рік підряд…
http://stihi.ru/2023/07/28/3557
Искренне и с теплом души - Валентин.
Валентин Пепел 28.07.2023 14:26 • Заявить о нарушении
Вона чекає, що ти прийдеш в слушний час
І це я знаю, моя мила, достеменно,
Що місце зустрічі для нас – святий Парнас.
Парнас – це місто для замріяних поетів,
Де Вічність кожну мить карбує на віки
Мільйони віршів про кохання та сонетів,
Що линуть з світлих душ, як в серпні світляки.
Напевно й ти сумуєш, мила, бо кохання
Спокійно жити в безтурботті не дає.
З чутливих губ зніми мерщій своє мовчання -
Час зустріч наших невблаганно Вічність п’є.
Даремно все ж мені не хочеш написати,
Як ти сумуєш у чеканні слів моїх –
Повір, кохана, вже не можу я мовчати,
Коли співають у садочку солов’ї.
Ні! Час лікує – у собі я відчуваю,
Та все ж в душі моїй вирує листопад,
Коли про жовтень той холодний я згадаю:
Душа моя сумує... п’ятий рік підряд…
http://stihi.ru/2023/07/28/3557
Искренне и с теплом души - Валентин.
Валентин Пепел 28.07.2023 14:26 • Заявить о нарушении
Благодарю Вас, Валентин, за отклик!
Всегда рада видеть Вас на своей страничке.
С теплом души, Лена.
Елена Холодарева 29.07.2023 20:39 Заявить о нарушении
Всегда рада видеть Вас на своей страничке.
С теплом души, Лена.
Елена Холодарева 29.07.2023 20:39 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.