Божа вiсть. Листопад
Часом дощ, чи мжичка млиста:
Небо сіре водянисте
Щось бурмоче невпопад.
Тільки золото беріз
Всім законам суперечить
Мряку скине з мокрих плечок
Промінцем, що йде навскіс.
Й кличе вже безсмертний дух
Божий шлях і мій зійшлися
Всі думки летять до висі
Із полону зла й задух.
Божа вість жива, ясна:
Небо, небо наді мною!
Стане раптом неземною
Сіра осінь ця сумна.
Свидетельство о публикации №122110804624