Кумедне серценя

   
                Надоело видеть небо
                за решёткой проводов,
                мне бы к речке,
                к тишине бы,
                растянуться на земле бы…
                Наловить ведро стихов…

                Ицхак Скородинский               


На скруті тасьми розмереженого ранішнім промінням лісу раптово  налітаю на Вас. У Вашому погляді поблажливість Честертона, пронизливісь Б.Шоу, виваженість Моема.

Танок посмішок. Легесенький дотик смішинки до смішинки. Яблуневий цвіт цілунку. Пелюстки вічної миті сили і слабкості, натяку і наслідку, питання і відповіді, початку і ... початку.

Тихо мовите, наче пробачення: - Трохи порибалю. Довга вудка з ліщини чухає черевця хмарин.

Сполохане серце згризає шпичкого ошийника і, радісно повискуючи, чимдуж мчить услід. Теліпаються чи то лапатi вуха, чи то куці крильця.

Рибалку із кумедним серценям затуляє річковий серпанок. Сплескують небалакучі лящі та теревеньливі поезійки.

Вільно…  Вільно і страшенно …весело.

Уві сні, що кохає мене.

Навзаєм.