На іншім березі ріки
стрункі берези гублять листя...
я не дзвоню тобі навмисне -
ти не просив мої руки.
Що я існую - забував,
і часто приїздив невчасно...
такий відчужено-сучасний,
а рідним так мені й не став.
Чого очікуєш тепер
мого нестримного бажання?
Пробач, ми бачимось востаннє,-
для мене ти давно помер.
В берізок листя опадА
в холодну, каламутну воду...
не переходь,- не має броду
ріка під назвою Біда.
Рiка пiд назвою Бiда
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122110705421
Свидетельство о публикации №122110705421
Рецензии