Одинаку простіше в цьому світі…
Писати… розмовляти… гріти мить…
Здавалося б, усе його болить,
і рани ті турботою не вкриті,
а він собі читає і мовчить,
бо рухи серця, вигадками ситі,
гойдають спокій дня на оксамиті
цієї ночі. Дощик цебенить
з прихованої янголом блакиті,
а одинак, немов косар у житі,
зрізає світ, щоб сплести з нього нить
для почуттів, що досвідом не вбиті,
та, до душі пустої не пришиті,
благають хоч до розуму пришить…
Сонет
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122110704768
Свидетельство о публикации №122110704768
Рецензии
