Вітер невтомно скубе білі півонії, вистеляє ліжницю для любощів. Кудлате пір’ячко куйовдиться
на чебрецовому коцику.
Сонячні промені ховають загострені пазури. Сутініє... Тематично кумкають у копанці жаби.
Чим я не заквітчана Ляля? Тож поквапся, сивокрилий Леле! Шкандибай швидше, поки знахабнілі
комарі не виявилися спритнішими і проникливішими за тебе.
Підсміхаюся? Авжеж!
Зелений четвер... Час удосконалювати світ під ритмічне рипіння місячного колеса.
Мурчіть, жаби!
Мурчiть, жаби!
© Copyright: Ольга Тригирская, 2022
Свидетельство о публикации №122110502041
Свидетельство о публикации №122110502041
Рецензии