П-д на русский - Анатолiй Матвiйчук - При свiчах

Мой перевод на русский язык стихотворения
Анатолия Матвийчука "ПРИ СВІЧАХ":

       ПРИ СВЕЧАХ

Тревога, грусть в твоих очах,
свет звёзд за далью голубою.
Сегодня вечер при  свечах -
и не у нас одних с тобою.

Мрак непривычный за окном,
весь город темнота накрыла.
А мы вино в бокал нальём!
За что же пить мы будем с милой?

Давай-ка в этот странный час,
что в темноте безмолвной стынет,
поднимем тост за всех за нас -
тех, кто остался в Украине!

За тех, кто на передовой,
кто в каске и бронежилете
ведёт с врагом жестокий бой,
с страшнейшим зверем на планете.

Кто в страхе рук не опустил,
кто полон верой и любовью,
кто бьётся из последних сил,
кто делится вином и кровью.

Кто людям веры придаёт,
и кто зерно надежды сеет,
кто любит наше, как своё,
и кто добром сердца нам греет.

Наш вечер - он не просто так,
наполнен смыслом он глубоким.
Возможно, это тайный знак,
или послание от Бога.

Чтоб мы задуматься могли,
чтоб мыслью в прошлое вернулись,
воспоминаньям улыбнулись,
хотя зима уж не вдали...

Слезинки на твоих глазах,
и защемило странно грудь мне.
Вся Украина при свечах...
Желанье загадайте, люди!

Эмма Иванова
04.11.2022г

=============================
       Оригінал:
   Анатолій Матвійчук
      ПРИ СВІЧАХ

Тривога й сум в твоїх очах,
Й зірки за даллю голубою.
Сьогодні вечір при свічах -
І не лише у нас з тобою.

Незвичний морок за вікном,
Все місто темрява накрила,
А в нас - два келихи з вином!
За що ми питимемо, мила?

Давай но в цей незвичний час,
Коли пітьма і тиша нині,
Піднімем келихи за нас -
За всіх, хто в Неньці-Україні!

За тих, хто на передовій,
І котру ніч в бронежилеті,
І хто веде жорстокий бій
З найгіршим звіром на планеті.

За тих, хто не складає крил,
Хто повен вірою й любов"ю,
Хто бореться з останніх сил,
Хто ділиться вином і кров"ю,

Хто людям віри додає,
І хто дарує всім надію,
Хто любить наше, як своє,
І хто добром серця нам гріє.

Цей вечір - він не просто так,
Бо просто не бува нічого!
Можливо - це таємний знак,
Послання від самого Бога!

Щоб ми задумались про щось,
Про що давно уже забули -
І посміхнулись, і відчули,
Що і зима уже ось-ось...

Сльозинки у твоїх очах
І дивний щем стискає груди.
Вся Україна при свічах...
Загадуймо бажання, люди!
...............Анатолій Матвійчук