Він чужий, він не мій, і душа горить.
Я пройшла по землі кілька тисяч миль.
Повернулась назад, звідки починала.
Я любила, люблю, але цього мало.
Почуття - це не все, чого так хотіла!
Я вітаю себе у елітних мріях,
Я бажаю собі тільки найгарніше,
Жовтень тане на склі, що нема ніжніше.
Він чужий. За вікном безпорадна осінь.
Розсипає усе і сльозами топить.
Затопила б уже, захлиснуло б горем,
Але щастя стіну я розмию морем.
Він чужий, він не мій... Ну, і Слава Богу.
Я не вірю йому! Там: душа-тривога.
Там: біда, і пітьма, і ні каплі жалю.
Я себе так люблю, що добра бажаю.
Він чужий, він не мій, а душа горить.
Я пройшла по землі декілька століть.
Повернулась назад, ніби й не ходила.
Я за ним не піду! Забагато дива.
27.10.2022
© Inna Омут, 2022
Забагато дива
© Copyright: Инна Омут, 2022
Свидетельство о публикации №122110404503
Свидетельство о публикации №122110404503
Рецензии