Якуб Колас - Осень в роще

ОСЕНЬ В РОЩЕ

Рощу - как зачаровали.
Шум и гам её - пропали,
Роща стихла и молчит,

Как душа под вечер - сонна;
Только песней похоронной
Ветер грустно прошумит,

А листва промеж ветвями
Пожелтевшими роями
Колыхается, дрожит,

И к земле, что помертвела,
Так покорно, так несмело
С тихим шорохом летит…

Грустно в роще и уныло,
Лишь листок неторопливо
Что-то скорбно прошуршит.

В этой речи листопада
Песню хмурого заката
Память распознать спешит.

ЯКУБ КОЛАС
Перевод Дениса Говзича

И ОРИГИНАЛ

Восень у гаі

Гай заціх, бы зачарован.
Шум і спеў яго пахован,
Гай смуткуе і маўчыць,
 
Бы душа ў часы змяркання;
Толькі песняй пахавання
Вецер нудна прашуміць,
 
А лісцё паміж камлямі
Пажаўцелымі раямі
Заснуецца, задрыжыць
 
І на дол на памярцвелы
Так пакорна, так нясмела
З ціхім шолахам ляціць…
 
Сумна ў гаі і маркотна,
Толькі лісцечка гаротна
Штось журботнае гудзе.
 
З гэтай мовай ападання
Песню хмурага змяркання
Думка чуткая вядзе.

Якуб Колас
16.10.1916

Художник Евгения Смоленская «Осенний закат»

ДАЛЕЕ

Якуб Колас - Отлёт журавлей
http://stihi.ru/2022/11/03/6487


Рецензии