І
Памороч часу з’їсть Бєллорофонтів спис,
Хряцне вузду Пегасову та підкови,
Утрощить сонячні брили лікійських міст.
І тільки на смолоскипі слова
Облизня зловить змієголовий хвіст.
ІІ
В тигле пламя химерье зреет,
Земляничника ствол в поту.
Мореплаванья вожделея,
Шкура ёрзает по хребту.
ІІІ
Без початку і краю перламутровий дар...
Не прогаю ні миті небохвиль, морехмар.
В незрадливій розраді морехмар, небохвиль
Від роздраю лікують білі крила вітрил.
спiв учасливе
© Copyright: Ольга Тригирская, 2022
Свидетельство о публикации №122110208341
Свидетельство о публикации №122110208341
Рецензии