Лина Костенко. Нетронутый снег

Лина Костенко. Нетронутый снег
Пер. с украинского Иды Дубровской

     Незайманий сніг

В дні, прожиті печально і просто,
все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг.
Забарився, прийшов нескоро.
Марнувала я дні в жалю.
І в недобру для серця пору
я сказала комусь: – Люблю.
Хтось підносив мене до неба,
я вдихала його, голубе...
І не мріяла вже про тебе,
щоби цим це образить тебе.
А буває – спинюсь на місці,
простягаю руки без слів,
ніби жду чудесної вісті
з не відомих нікому країв...
Є для серця така покута –
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було.


   Нетронутый снег

В днях прожитых печально и просто,
Было всё как нетронутый снег.
Темноглазым чудесным гостем
Я ждала с дорог тебя всех.
Задержался, пришел не скоро,
Проводила я дни грустя,
И в недобрую сердца пору
Я другому сказала:"Да!"
Я с другим увидала небо,
И летая в его синеве,
Я почти о тебе забыла,
Не пытаясь вернуть к себе.
Но порой - застыну на месте,
Простираю руки без слов,
Словно жду я чудесной вести,
Из неведомых дальних краёв.
Есть у сердца такая сила -
Забывать поскорее зло,
И то, что уже случилось,
И то, что не случилось ещё.