Gолубцi або G

Музя Пегасько лаяла себе. Панський лист Обожнюваному Поету не складався. Виходило щось подібне до шедеврів  "невидужного" письменника Кукушкіна з оповідки Аверченка. Пір’їна Алконоста і макоцвітні чорнила не допомагали.

Невдала епістолярка прагнула оминути підступну ковзанку еротичної прози і елегантно розкрити фізіологічні особливості сприйняття Музями справжньої поезії. Ясна річ, Музі фільтрують вірші розумом на рівні M, кінчиками крил на рівні W, але існує вищий, вирішальний рівень - точка G.  Цікаво, чи спадало на думку винахідливому лікарю Грефенбергу, що у Музь точка G активується не лише тактильно?

Слова впиралися гірше, ніж віслюки, і не бажали дертися на Кайлас. Невимовно… коли від поезійних загогульок у точці G бринить срібна нота лю, репається, розквітає золотавими світами, розпанахує простір, розкидає оцвітини по чорній аіді космосу…. коли з найатласнішої, тисячоцельсоградусної пелюстки, за 129 світлових років, у сузір’ї Пегаса, народжується планета HR8799e.

Зітхнувши, Музя накляцала:

Обожнюю. Або G.
Легковажко, Ваша.
Музька.

Життя тривало. Екзопланета вирувала бурями, вкривалася залізними хмарами.
Обожнюваний шарудів нечуваними лінгвушками, складаючи для неї  абетку з літеровіршів.
Музя крутила gолубці.