Iсторичнi зарисовки - Сучасна сага про дурнiв!
Мрію вбивати… та долю свою???
Із чорним… і красним, мов смерть, прапорами
На списи підняли країну святу…?
Й пожежі на Сході тоді запалали,
Лютують нещадно в краю!
Горе..., скорбота зійшли над степами
І плакала мати в вишневім саду…
А гасла весь час все дурних утішають:
«Жити вам, дурні, з достатком - в «раю»!!!
Хоч стали ви зараз усі жебраками…
Та спину прогнули за байку чужу!
Коли будете ви всі рабами,
Холопами, бидлом на власній землі…,
Із «чарівним» ярмом…, під новими панами, -
На шию одягнуть всім вам хомути!».
Тож, від радощі дурні завзято скакали,
Не знали…, що нищать державу свою!
Ті «друзі!» заморські їх в стійло загнали,
У сварки людей, між собою…, втягли…
А на Сході гроза…, там війна залунала,
Закрутились без жалю її жорнова!
Вона долю-життя в багатьох відібрала,
Тут бігали діти…, то їх вже нема…
В головах у дурних ні ума, ні любові,
Регочуть і вірять в брехливі казки:
Як донеччани в себе з гармати стріляють,
Де гинуть їх доньки і їх матері…
То для дурнів сміття, там не їхня родина,
Скандують убогі: «Усіх на гілки…»!
Забули дурні…, що країна єдина!!!
Що на Сході віками живуть козаки…
Як можна у Світі своїми руками -
Мрію вбивати… та долю свою???
Із чорним… і красним, мов смерть, прапорами
На списи підняли країну святу…?
28 жовтня, 2022 рік.
Свидетельство о публикации №122103008014