Через стільки втрат, манівцЯми хиб
я неслась назад, а здавалось - вглиб.
Знову на граблі, черговИй урок...
по життю згорів не один місток.
Доля чи пиха? Досі не збагну...
Все шукаю брід через глибину.
Непроглядна ніч в очі загляда...
як біду забуть, як сама - біда?
Пережити тре' й з глузду не зійти :
всупереч життю зводити мости;
хай кровить душа, та радіти тре;
бо ніхто мої сльози не зітре...
Як би не велось,- виведе на брід,
поряд перейдуть сто знайомих бід...
Доля чи пиха? Значення нема...
як біду лишить, як біда - сама?!
Сама - бiда
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122102906557
Свидетельство о публикации №122102906557
Рецензии