Тріпоче вогник свічки, мов живий,
мов хоче щось важливе розказати...
схилилася над мертвим сином мати,
шепоче поховАльні молитвИ.
Від горя чи від холоду тремтить?..
сумніші стали на іконах лики...
не доста сил прорізать тишу криком...
як в світі цьОму без синочка жить?!
По раз цілує воскове чоло...
- Мій хлопчику коханий... мій солдате...
по чім кацап прийшов тебе вбивати,-
ти ж просто захищав своє село...
Вплітається цей шепіт в молитвИ,
розбите серце не загоїть часом...
- Мій хлопчику... мій воїне... мій красень...
лежиш у домовині, мов живий...
Мов живий...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122102805224
Свидетельство о публикации №122102805224
Рецензии