Вальс 2022 года

Вальс 2022 года

Ночью  падали тихо на землю снежинки,
Засыпали сугробами спящий наш дом,
Ветер зимний играл в трубах вальс под сурдинку,
Мы во сне танцевали с тобою вдвоём.
Ветер зимний играл в трубах вальс под сурдинку,
Мы во сне танцевали с тобою вдвоём.

Ничего мы, любимая, вовсе не знали,
Так скорее хотели увидеть весну,
Дни февральские тихо о бедах молчали,
Приближая молчанием боль и войну.
Дни февральские тихо о бедах молчали,
Приближая молчанием боль и войну.

Шли снега, веял ветер февральский колючий,
Пролетал, как несчастья гонец над страной.
Мы с тобою мечтали  жить чуточку лучше,
Только встретились утром с огромной бедой.
Мы с тобою мечтали  жить чуточку лучше,
Только встретились утром с огромной бедой.

Я не плачу, родная, нет вовсе не плачу,
Только катит скупая слеза за слезой.
Киев выстоял в битве  - ну, как же иначе -
В год безумный тот, страшный - год двадцать второй.
Киев выстоял в битве  - ну, как же иначе -
В год безумный тот, страшный - год двадцать второй.

Ночью  падали тихо на землю снежинки,
Обещая счастливые долгие дни.
Ветер зимний играл в трубах вальс под сурдинку,
Будто реквием нашей последней любви...
*******************************
Український вариант:

Вальс 2022 року

Вніч спадали на землю сріблясті сніжинки,
Кучугури вкривали усе навкруги,
Вигравав в трубах вітер свій вальс під сурдинку,
Ми у сні танцювали, знявши ланцюги.
Ми нічого, кохана, у світі не знали,
Крім бажання скоріше побачить весну.
Дні лютневі про біди тихенько мовчали
Та мовчанням своїм наближали війну.
Йшли сніги, вітер віяв зимовий колючий,
Пролітав по країні, як вісник біди,
Були мрії про щастя своє неминуче
Та уранці лишились криваві сліди.
Я не плачу, рідненька! Ні, зовсім не плачу,
Двадцять другий, клянучи, скажений той рік.
Я не скаржусь нікому на долю, на вдачу -  Київ встояв в битві - інакше й не міг.
Вніч спадали на землю пухнасті сніжинки,
Обіцяючи щастя нам тільки удвох.
Вигравав вітер в трубах свій вальс під сурдинку,
Наче реквієм нам Сам одспівував Бог...