2 перевода из Марго Метелецкой

 В печали поседевший Бог

Как грустно дождик шелестит
По листьям августа и в травах…
И кажется, о, Боже славный,
Что с грустью письма пишешь Ты

Народу, что осатанел
В ужасных войнах, брат на брата…
Весь ужас, боль… Придёт расплата
За всех детей, чья смерть – удел…

Слезами – капли на стекле,
Повсюду горе и руины…
И плачет под дождём калина,
Склонившись грустно до земли.

А дождь ли это? Слёзы строк?
А может, нам всё пишет письма
О заповеди первой, чистой
В печали поседевший Бог?
      4.08.2022

Маргарита Метелецкая
Посивiлий Бог.
http://stihi.ru/2022/08/04/2764

 Як скрушно дощик шелестить
     У листі серпня, в буйних травах...
     І все здається, Боже правий,
     Що то - сумні Твої листи

     До люду, бо осатанів
     В нищівних братовбивчих війнах...
     І жах, і біль в розбитих вікнах,
     У смертях дочок та синів...

     І плачуть діточки малі -
     Щемить згорьована хвилина...
     Оплакана дощем калина,
     Вже похилилась до землі...

     Або ж то дощ? Сльоза або? -
     Нам шле листи цілодобові
     Про Першу Заповідь Любові
     В печалях посивілий Бог..?


Перед Вечностью
Не долблю киркой – прочь утомляемость…
Не терзаюсь – не опустошённая –
Только пеплом лет припорошённая,
Боли лишь фантомные встречаются...

Не торчу я перед телеящиком,
Но имею всё же слабость малую:
Бью порой баклуши, небывало я
Это дело, в общем, преходящее…

Развлекаюсь всё же осмотрительно,
Не корёжат и порою синапсы,
Не пугают оплеухи, минусы.
Их я в строчки положу стремительно…

С Богом не страдаю одинокостью,
Страхи исчезают и запальчивость.
А на возбуждённость есть старательность
Перед Вечностью – не перед пропастью…
     4.08.2022


 Перед Вiчнiстю...
Маргарита Метелецкая
http://stihi.ru/2022/07/10/3966
 Не кайлую, тому і не стомлююсь...
     Не глобально сумна, не спустошена -
     Лише попелом літ припорошена,
     Та на болі фантомні настромлююсь...

     Витріщань на екран телевізора
     Вже немає...Та є почастуночок -
     Байдикую за власний рахуночок -
     Це мистецтво мені не урізано...

     Та не марні розважливі розкоші -
     Не скрегочуть напружено синапси,
     Не лякають отримані ляпаси -
     Їх щодень розкладаю на аркуші...

     З Богом - не почуваюсь самотньою -
     Зникла низка страхів та поквапливість...
     На розбурханість - є запопадливість...
     Перед Вічністю, а ...не безоднею.