борня

живи, колобок,
ти зродився в такім гіВні,
що тільки перці стирчать
від виду твоєї копирсаної гнилої борні,
а хто з головою,
плює тихенько собі по стерні

08.47
28.10.2022

*присвята

наслідок від прочитання:

 Людмила Горова
"Я знаю буквально кожну з його жінок.
Їх було дофіга, і це якось зовсім не ок.
У кожної з них питаю: нащО він тобі?
У нього ж це не надовго, він же бабій.
Сьогодні він очі закочує, ллє фіміам,
А завтра вже знов загориться котроюсь з дам,
Яка ще ні сном, ні духом, як це воно:
Отак стрімголов безтямно піти на дно.
І кожна, ховаючи очі мені казала:
«Але ж він такий красивий, такий зухвалий…
Ну й що, що усе це лиш на короткий строк?
Зате в мене був в житті ось такий Колобок.»
І вдача у нього, як попіл осінній, легка.
Така, що ніяк не втримати Колобка.
Такий собі з герцю й любощів дивний сплав -
У себе хіба би мертву не закохав.
І кожній у нього пісня завжди своя,
І кожна в ній чує тільки своє ім‘я,
І знає: він завтра зникне за небокрай,
Та поки іще сьогодні - давай, співай!
Співай, Колобок, люби, Колобок, люби!
Живи хоч би що там в дідька не наробив.
Живи, Колобок, ти зродився в такім вогні,
Що пекло жахнулось і додало ще днів.
Живи, хоч як міцно тримала б в зубах вона -
Охоча до твого тіла Лисиця - війна.
Живи, хоч би що - вцілій. А там уже наші жінки
Самі розберуться, навіщо їм Колобки".
24.10.22